Хронічний остеомієліт кісток лицьового скелета Zdravnicya.ru

Головна » Лікується в домашніх умовах » Хронічний остеомієліт кісток лицьового скелета
Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...

Хронічний остеомієліт кісток лицьового скелета

Хронічний остеомієліт кісток лицьового скелета

Чичирко Олександр Михайлович. Хронічний остеомієліт довгих кісток у дітей та підлітків: дисертація канд. мед. наук: 14.01.21 / АМН України ; Інститут травматології та ортопедії. - К., 2003.

Аннотация к работе:

Чичирко О. М. Хронічний остеомієліт довгих кісток у дітей та підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. - Інститут травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена актуальному питанню оптимізації лікувального процесу та покращення результатів лікування дітей та підлітків, хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток. В основу роботи покладено аналіз результатів обстеження та лікування 164 хворих на хронічний травматичний і гематогенний остеомієліт довгих кісток, які перебували в клініці кістково-гнійної хірургії Інституту травматології та ортопедії Академії медичних наук України.

Робота є першою в Україні, в якій на значному клінічному матеріалі розглянуті питання особливостей перебігу кістково-гнійної інфекції та лікування дітей і підлітків, хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток. На основі клінічних, рентгенологічних та клініко-лабораторних досліджень встановлені клініко-рентгенологічні особливості перебігу хронічного травматичного і гематогенного остеомієліту у дітей та підлітків; визначені бактеріологічні та серологічні особливості етіології цих форм остеомієліту. На підставі імунологічних досліджень обгрунтовані показання до застосування тимогену для корекції порушень імунного статуса у дітей та підлітків, хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток. Визначені найбільш ефективні оперативні втручання та обгрунтована необхідність застосування кісткової аутопластики та білокального методу заміщення дефектів кісток. Удосконалена диференційована система комплексного лікування хворих на хронічний травматичний остеомієліт довгих кісток у дітей та підлітків із застосуванням кістковопластичних оперативних втручань дозволила відновити цілість кісток та ліквідувати активний гнійно-некротичний процес у 97,9 % оперованих дітей.

У дисертаційній роботі визначені особливості клініко-рентгенологічного, мікробіологічного та імунологічного перебігу хронічного травматичного і гематогенного остеомієліту довгих кісток у дітей та підлітків і нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні системи лікування хворих дітей і підлітків з цією патологією, завдяки чому підвищена його ефективність.

Хронічний гематогенний остеомієліт як захворювання спостерігається переважно у дитячому віці (69,1 %), тоді як травматичний, в основному (66 %), - у підлітків. Хронічний травматичний остеомієліт розвинувся як тяжке ускладнення відкритих переломів довгих кісток в 71,2 % та закритих - у 28,8 % пацієнтів внаслідок автошляхових (63,5 %) та побутових (32,7 %) травм.

Хронічний травматичний остеомієліт у дітей і підлітків характеризується більш вираженими, порівняно з гематогенним, місцевими гнійно-некротичними проявами захворювання, особливо при ураженні кісток гомілки, і в 64,1 % випадків перебігає на тлі порушення анатомічної цілісності кістки (гематогенний тільки у 20 %). Кісткові дефекти внаслідок остеомієлітичного процесу та у результаті некректомії, які потребують заміщення, виникають в 51,4 % хворих на травматичний та у 36,3 % - на гематогенний остеомієліт.

Перебіг хронічного травматичного і гематогенного остеомієліту у дітей та підлітків характеризується переважанням мікрофлори у вигляді монокультур із домінуванням золотистого стафілокока (відповідно 60,2 % та 85,2 %). Зі змішаної мікрофлори при травматичному остеомієліті найчастіше виділяються багатокомпонентні мікробні асоціації грамнегативних збудників, тоді як при гематогенному процесі переважають асоціації S. aureus та S. pyogenes із грамнегативними мікроорганізмами.

При хронічному травматичному і гематогенному остеомієліті у дітей та підлітків спостерігається зниження кількості Т-лімфоцитів в 1,5-2 рази на тлі порушення співвідношення регуляторних субпопуляцій Т-клітин і значного (в 2-2,5 рази) зростання рівня ЦІК, що є показанням до призначення імунорегулюючої терапії. При імунокорекції перевагу слід надавати тимічним препаратам, в особливості тимогену, висока клініко-імунологічна ефективність якого при лікуванні хронічного остеомієліту у дітей та підлітків нами встановлена.

При хірургічному лікуванні хворих на хронічний остеомієліт найбільш ефективним є застосування кістковопластичних операцій, частка яких склаладає 51 % серед хворих на травматичний та 15,7 % - нагематогенний остеомієліт, що дозволяє відновити цілість кісток та ліквідувати активний гнійно-некротичний процес у 97,9 % оперованих дітей та підлітків.

Удосконалена диференційована система комплексного лікування хворих на хронічний травматичний остеомієліт довгих кісток дітей та підлітків дає можливість покращити результати лікування та отримати сприятливі результати у 95,8 % випадків у найближчі та в 91,7 % хворих у віддалені строки спостереження.

Список опубликованных работ по теме диссертации:

Особливості оперативного лікування дітей та підлітків, що хворіють на норицевий остеомієліт та їх реабілітація в спеціалізованих умовах // І. П. Вернигора, І. В. Рой, Д. В. Улещенко, О. М. Чичирко - Профілактика та лікування захворювань та наслідків травм у дітей в умовах санаторіїв: матеріали Всеукр. наук.- практ. конференції. - К. – Євпаторія, 1998. - С. 13-16.

Автором проведено аналіз особливостей оперативного лікування хворих на хронічний норицевий остеомієліт довгих кісток.

Застосування апаратів зовнішньої фіксації при лікуванні дітей та підлітків, хворих на остеомієліт // І. П. Вернигора, О. О. Коструб, О. М. Литвиненко, А. В. Ковальчук, Р. В. Калюжний, О. М. Ліненко, О. М. Чичирко. - Вісник травматології, ортопедії та протезування, 1999. - № 1.- с. 124-126.

Автором проведено аналіз клінічних досліджень хворих на хронічний остеомієліт.

В. С. Сулима, О. М. Чичирко. Наш опыт использования костной пластики в лечении хронического остеомиелита у детей // Актуальные вопросы детской травматологии и ортопедии: Сб. тезисов конференции травматологов-ортопедов России. – Москва, 2001. – С.136-137.

Автором проведено аналіз результатів оперативного лікування хворих на хронічний остеомієліт.

Хронічні форми остеомієлітів у дітей та підлітків: особливості перебігу, диференціальна діагностика та тактика лікування // І. П. Вернигора, О. М. Чичирко, А. І. Дзядевич, О. І. Павловець. - Вісник травматології, ортопедії та протезування, 2001.- № 2. - с. 22-24.

Особистий внесок автора полягає у проведенні аналізу особливостей перебігу та розробці тактики лікування хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток.

Ензимотерапія в клініці кістково-гнійної хірургії // М. П. Грицай, О. М. Ліненко, І. П. Вернигора, А. Г. Печерський, О. М. Чичирко, К. А. Драч - Збірник наукових праць ХІІІ з’їзду ортопедів-травматологів України. – Київ - Донецьк. – 2001. – С. 256-258.

Автором проведено аналіз клініко-лабораторних показників хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток.

Особливості патогенної мікрофлори при хронічному післятравматичному остеомієліті довгих кісток у дітей та підлітків // О. М. Чичирко, С. І. Бідненко, М. П. Грицай, М. П. Пустовалова, В. С. Сулима. - Галицький лікарський вісник, Івано-Франківськ, 2002. - Т. 9 (2). - С. 93-96.

Особистий внесок автора полягає у проведенні аналізу бактеріологічних і серологічних показників.

Кістковопластичні оперативні втручання при хронічному травматичному остеомієліті довгих кісток у дітей та підлітків // М. П. Грицай, О. М. Чичирко, В. С. Сулима, Д. П. Івченко. - Український медичний альманах, 2001. - Т. 4, № 5. - С. 183 - 187.

Автором проведено аналіз особливостей оперативного лікування хворих на остеомієліт довгих кісток із застосуванням кісткової аутопластики та білокального методу заміщення дефектів кісток.

Остеомієліт довгих кісток верхніх кінцівок (особливості перебігу) // М. П. Грицай, В.С. Сулима, Д. П. Івченко, О. М. Чичирко. - Літопис травматології та ортопедії, 2002. - № 3-4. - С. 13-15.

Автором проведено аналіз особливостей оперативного лікування хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток верхньої кінцівки

Помилки та ускладнення при білокальному заміщенні кісткових дефектів у хворих на хронічний остеомієліт // В. С. Сулима, М. П. Грицай, О. М. Ліненко, О. М. Чичирко. - Журнал екстремальної медицини, Луганськ. - 2002. - Т. 3. - № 1. - С. 63-67.

Автором проведено аналіз помилок і ускладнень при білокальному заміщенні кісткових дефектів у хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток.

Репаративний процес у рентгенівському зображенні при вільній кістковій аутопластиці у хворих на травматичний остеомієліт // Д. П. Радченко, В. С. Сулима, М. П. Грицай, Л.Є. Зубко, О. М. Чичирко. - Журнал екстремальної медицини, Луганськ. - 2002. - Т. 3. - № 2. - С. 53-57.

Автором проведено аналіз клініко-рентгенологічних досліджень у хворих на травматичний остеомієліт при вільній кістковій аутопластиці.

І. П. Вернигора, О. М. Чичирко, В. В. Масюк. Особливості перебігу та лікування хронічного травматичного остеомієліту довгих кісток у дітей та підлітків // Актуальні питання сучасної травматології та ортопедії: матеріали міжобласної наук. - практ. конференції. - Київ - Житомир. - 2002. - С. 54-63.

Автором проведено аналіз особливостей перебігу і оперативного лікування хворих на хронічний травматичний остеомієліт.

О. М. Чичирко, Н. О.Дехтяренко, М. П. Грицай. Стан імунної системи у дітей та підлітків, що страждають на хронічний остеомієліт довгих кісток, та імунокорекція виявлених порушень // Вісник травматології, ортопедії та протезування, 2002.- № 4. - с. 52-55.

Автором проведено аналіз імунологічних показників у дітей та підлітків з хронічним остеомієлітом довгих кісток.

Хронічний остеомієліт щелепних кісток у хворих з дезоморфіновая наркоманією

Найбільш частою патологією у зазначеній категорії пацієнтів, госпіталізованих у відділення хірургічної стоматології, є загострення хронічногоостеомієліту щелеп. З пролікованих нами хворих остеомієліт частіше зустрічався на нижній щелепі - 88% випадків, рідше на верхній щелепі - 22%. Дане захворювання характеризується загостреннями, з короткими періодами ремісії. Це підтверджує той факт, що 12% пацієнтів госпіталізували повторно протягом року.

Необхідно відзначити, що за нашими спостереженнями у 9% пацієнтів остеомиелитического процес торкнувся більше половини нижньої щелепи. Деструкція кістки була настільки велика, що це призвело до загибелі нижнього альвеолярного нерва. Видалення зубів цим хворим проводилося без анестезії, при цьому пацієнти не відчували ніяких хворобливих відчуттів.

І.В. Захарова, І.І. Крецу

ГОУ ВПО «Рязанський державний медичний університет ім. акад. І.П. Павлова », ГУЗ РОКБА, м Рязань

Реферати українською

1. Види ушкоджень кісток лицьового скелета.

2. Переломи нижньої щелепи.

3. Переломи верхньої щелепи.

4. Надання допомоги при переломах щелеп.

5. Методи тимчасової іммобілізації.

6.Ортопедические методи фіксації уламків нижньої щелепи.

8. Лікування переломів верхньої щелепи.

9. Переломискуловой кістки іскуловой дуги.

10. Переломи кісток носа.

11. Принципи консервативного лікування хворих на переломами щелеп.

До ушкодженням кісток лицьового скелета відносять:

1. Переломи нижньої щелепи.

2. Переломи верхньої щелепи.

3. Переломискуловой кістки і дуги.

4. Переломи кісток носа.

5.Множественная (сукупна) травма кісток особи.

Особливості збору анамнезу під час травм щелепно-лицьової частини полягають у ретельному з'ясуванні обставин травми: диференціюється виробнича і невиробнича травма, коли, як відбулася травма, з'ясовується наявність або відсутність алкогольного сп'яніння (виробляється визначення змісту алкоголю на крові й сечі), втрачав хворою свідомість, була нудота і блювота, коли вперше звернувся по медичну допомогу. Дані може мати вирішальне значення під час проведення судово-медичної експертизи.

Перелом – це часткове чи повне порушення цілісності кістки, що виникає під впливом механічного впливу.

>ПЕРЕЛОМЫНИЖНЕЙ ЩЕЛЕПИ

Переломи нижньої щелепи становлять близько 70% від усіх переломів кісток особи. Найчастіше перелом нижньої щелепи хворий одержує у бійці, під час падіння я з висот.

Класифікація переломів нижньої щелепи:

відкриті й закриті;

огрядні дами і неповні;

одиночні, подвійні, множинні;

односторонні і двосторонні;

зі зміщенням уламків і усунення;

травматичні і патологічні;

прямі і непрямі.

При травматичних переломах сила механічного на кістку перевершує її опірність, а патологічні переломи виникають внаслідок зниження міцності кістки під впливом різних патологічних процесів.

>Прямими називаються переломи, що у місці безпосереднього докладання сили, але в протилежному боці – непрямими.

Відкритими є переломи нижньої щелепи з порушенням цілісності слизової ротовій порожнині та шкіри. Отже, все переломи в лінії зубного низки є відкритими.

Подвійний перелом нижньої щелепи слід відрізняти від двостороннього, коли є дві лінії перелому на протилежних сторони.

Неповний перелом (тріщина) характеризується збереженням цілісностікортикальной платівки із одного боку.

Типові лінії переломів: шийка суглобного відростка, кут нижньої щелепи, ментальне отвір, середня лінія.

Найхарактерніші ознаки перелому нижньої щелепи:

Травма м'яких тканин щелепно-лицьової частини (садна, забиті місця, гематоми, рани). Ушкодження м'яких тканин особи, супроводжувані вираженими набряками, значно утрудняє діагностику переломів нижньої щелепи.

Біль, симптом «сходинки» і симптом «>крепитации»,виявляемие при пальпації краєм нижньої щелепи, симптом непрямий навантаження.

Порушення прикусу, розриви слизової оболонки альвеолярного відростка, рухливість зубів і кровотеча з рота,виявляемие під час огляду ротовій порожнині.

Патологічну рухливість уламків нижньої щелепи, обумовлена шляхомбимануальной пальпації.

>Неврологические порушення у результаті травминижнеальвеолярного нерва.

Порушення цілісності кістковій тканині нижньої щелепи, обумовленийрентгенологически. Для діагностики перелому нижньої щелепи проводятьортопантомографию кісток лицьового скелета, рентгенографію нижньої щелепи у прямій (>носо-лобной) і бічний проекціях.

Аби вирішити «долі» зубів, що є поруч із лінією перелому, часто проводять рентгенографію цих зубів. Для точної діагностики перелому нижньої щелепи потрібнорентгенографическое обстеження, принаймні, у двох проекціях. Длярентгенологической діагностики переломів у сферімищелкового відростка нижньої щелепи часто використовують томографію чизонографиювисочно-нижнечелюстних суглобів. За необхідності можлива комп'ютерна діагностика переломів нижньої щелепи.

Механізм усунення уламків під впливом сили тяги жувальних м'язів.

Задня група м'язів, піднімаючих нижню щелепу (жувальна, скронева, медійна і латеральнакриловидная м'язи), прикріплюється у сфері симетричних ділянок кута,венечного імищелкового відростків щелепи по обидва боки. Передня група м'язів,опускающих нижню щелепу, прикріплюється переважно у області поверхні підборіддя. При однобічному зламі щелепи більшийотломок зміщується донизу й всередину, а менший – всередину і відійти вбік перелому. При двосторонніх переломах вподбородочном відділі чи області тіла нижньої щелепи центральний фрагмент зміщується всередину і вниз, що може спричинити дозападению кореня мови та створює загрозу асфіксії при становищі лежачи на спині. Транспортування таких хворих має здійснюватися з поверненою набік головою чи з допомогоювоздуховода.

>ПЕРЕЛОМЫВЕРХНЕЙ ЩЕЛЕПИ

Переломи верхньої щелепи завжди відкриті, позаяк у тому випадку відбувається порушення цілісності слизової оболонки ротовій порожнині.

Нині часто використовують визначення: переломи середньої зони особи, обмежуючи її згори лінією, проведеної через верхні краю орбіт, а знизу - лінією змикання зубних рядів. Кістки середньої зони особи маютьаркообразное будова, відмінне чергуваннямконтрфорсов (потовщення компактного речовини) з місцями слабкого опору.

Класифікація переломів верхньої щелепи:

ЛеФор I (перелом по нижньому рівню) – лінія перелому верхньої щелепи проходить горизонтально надальвеолярним відростком щелепи від підстави грушоподібного отвори докриловидному відростку основний кістки. У цьому зазвичай відламується дноверхнечелюстной пазухи і ламається підставу перегородки носа.

ЛеФор II (перелом за середнім рівню) – лінія перелому проходить поперечно через спинку носа, медіальну стінку, дно інижнеглазничний край і далі триває поскулочелюстному шву докриловидного відростка основний кістки. Цей перелом часто називаютьсуборбитальним чи пірамідальним, бо за цьому відбувається щелепно-лицеве роз'єднання, коли верхня щелепу разом із кістками носа відокремлюється відскулових кісток і є підстава черепа.

ЛеФор III (перелом по верхньому рівню) - лінія перелому проходить поперечно через спинку носа, медіальну стінку, дно і зовнішнє стінку очниці, черезверхне-наружний край очниці, і далі черезскуловую дугу і крилоподібний відросток основний кістки. Цей перелом часто називаютьсуббазальним, бо за цьому відбувається повнечерепно-лицевое роз'єднання, тобто. відрив верхньої щелепи разом із кістками носа іскуловими кістками від підстави черепа. Переломи по ЛеФор III, зазвичай, супроводжуються черепно-мозкової травмою і часто переломом підстави черепа, тобто. відкритої черепно-мозкової травмою.

Переломи верхньої щелепи може бути, одне - і двосторонніми. Двосторонні переломи – симетричними і несиметричними. При односторонніх переломах верхньої щелепи лінія перелому, ще, проходитьсагиттально, понебному шву.

Зміщення кісткових уламків при переломах верхньої щелепи залежить:

від сили та напрями удару;

від безлічі самих уламків;

від сили тяги жувальних (>криловидних) м'язів.

Зазвичай верхня щелепу зміщується унизу йкзади отже утворюється відкритий прикус (з допомогою змикання лише у сфері жувальних зубів), косою прикус чи помилковапрогения.

Клініка переломів верхньої щелепи.

>Местно можна виявити такі основні симптоми, характерні для перелому верхньої щелепи:

Ушкодження (забиті місця, гематоми, рани) м'яких тканин голови й обличчя.

>Вираженний набряк століття обох очей, крововилив в клітковину навколо очей й у кон'юнктиву (симптом очок).

Кровотеча з носа, ротовій порожнині і з вух.Ликворрея (симптом подвійного плями).

Подовження іуплощение середнього відділу особи.

Анестезія чипарестезия у сфері верхньої губи, крила носа іподглазничной області.Диплопия чи двоїння у власних очах.

Біль, крепітація і «симптом сходинки» при пальпації у сфері перенісся, понижнеглазничному краю іверхненаружному краю орбіти, і навіть у процесіскуловой дуги й областіскуло-альвеолярного гребеня.

Порушення прикусу, розриви слизової оболонки (частіше по середньої лінії неба),подслизистие крововиливу по перехідною складці,виявляемие під час огляду ротовій порожнині.

Рухливість верхньої щелепи (як достовірний ознака перелому) обумовленапальпаторно і симптом «тріснутого горщика» при перкусії зубів верхньої щелепи. Проте за убитих переломах верхньої щелепи рухливість її можуть і визначатися.

Клінічна картина і при переломах верхньої залежить також від наявності супутньої патології (сукупної травми). При переломах верхньої щелепи (особливо в переломах по ЛеФор II-III) визначається клініка відкритої чи закритою черепно-мозкової травми: ушкодження кісток зводу черепа; перелом кісток підстави черепа зликвореей через ніс або з зовнішніх слухових проходів; нудота, блювота, запаморочення; ретроградна амнезія; порушення функцій черепних нервів;брадикардия; інша неврологічна симптоматика тощо.

Ознаки, що підтверджують наявність перелому підстави черепа:

Посилення виділення рідини з носа при нахилі голови вперед.

Чистий носовичок, змоченийликвором, залишається м'яким, а змоченийотделяемим з носа – жорсткішим, хіба що накрохмаленим.

Якщо крові є ліквор, то, на серветці утворюється червоне пляма від крові зі світлим ореолом по периферії від ліквору (симптом «подвійного плями»).

Кров вликворе при спинномозковій пункції.

>Рентгенологическое дослідження. Найчастіше проводять рентгенографію придаткових пазух носа іскулових кісток у прямійносо-подбородочной (>полуаксиальной) проекції при відкритомурте. Досить інформативні рентгенографія середньої зони обличчя нааксиальной проекції, рентгенографія кісток лицьового скелета у прямійносо-лобной проекції іортопантомограмма. При переломах верхньої щелепи визначається порушення цілісності кістковій тканині у місцях сполуки верхньої щелепи коїться з іншими кістками лицьового скелета, і навіть затемненняверхне-челюстних пазух з допомогоюгемосинуса. Комп'ютерна томографія голови дає змогу провадити діагностику ушкоджень тканин як лицьового, і мозкового черепа, особливо у складних випадках.

>ОКАЗАНИЕ ДОПОМОГИ ПРИПЕРЕЛОМАХВЕРХНЕЙ ІНИЖНЕЙЧЕЛЮСТЕЙ

Кваліфікована допомога виявляється до надходження у спеціалізований стаціонар.

При наданні кваліфікованої хірургічної допомоги лікар-хірург повинен:

зробити знеболювання місця перелому;

обколоти рану антибіотиками, запровадити антибіотики всередину;

здійснити найпростішу транспортну іммобілізацію, наприклад, накласти стандартну транспортну пов'язку;

переконатися у відсутності кровотечі з рани, асфіксії чи його загрози при транспортуванні;

провестипротивостолбнячние заходи згідно з інструкцією;

забезпечити правильну транспортування спеціалізоване лікувальний заклад у супроводі медичного персоналу (визначити вид транспорту, становище хворого);

чітко вказати й у супроводжуючих документах усе, що зроблено хворому.

>Направлению в спеціалізоване відділення підлягають хворі зі складними і ускладненими травмами особи за необхідності проведення первинної пластики м'яких тканин та застосування новітніх методів лікування переломів кісток особи, включаючи первинну кісткове пластику.

МЕТОДИВРЕМЕННОЙИММОБИЛИЗАЦИИ

Використовуються до надходження хворого на стаціонар гаразд взаємодопомоги, медичними працівниками, лікарями інших професій:

круговабинтоваятеменно -подбородочная пов'язка;

стандартна транспортна пов'язка;

>межчелюстное зв'язування дротом чи пластмасової ниткою;

Стандартна транспортна пов'язка складається з жорсткоїподбородочной пращі (шинаЭнтина) головний шапочки.

М'якаподбородочная пращаПомеранцевой -Урбанской.

>Подбородочная частина виготовлено з кількох верств полотна.

Проміжна частина представлена двома широкими гумками.Периферический відділ має шнурівку для фіксації на тім'яної області.

>Круговие тури бинта проходять через підборіддя нижньої щелепи ітеменние кістки.

Використовуються:ватно-марлевий перев'язувальний матеріал, сітчасті бинти,еластические бинти.

Металеві шини - ложки звнеротовими стрижнями.

Можуть використовуватися з переломом верхньої щелепи, коли на нижньої щелепи немає зубів чи його недостатньо. Ложку вводять у порожнину рота хворого, і з допомогоювнеротових стрижнів фіксують до головний шапочці. Використовується рідко через незручності при фіксації.

>МЕЖЗУБНОЕ ІМЕЖЧЕЛЮСТНОЕЛИГАТУРНОЕСВЯЗЫВАНИЕ

Вимоги для використання методу:

кожномуотломке щонайменше двох поруч що стоять стійких зубів і двохзубов-антагонистов;

в пов'язку годі було включати, зуби, які у лінії перелому, з ознакамипериодонтита іпульпита, мають патологічну рухливість.

Протипоказання до накладеннюмежчелюстноголигатурного скріплення:

можливість кровотечі в ротовій порожнині;

небезпека виникнення блювоти;

транспортування хворого водним йди повітряним транспортом.

Показано при лінійних переломах нижньої щелепи не більше зубного низки.

>Лигатурную дріт вводять умежзубний проміжок, охоплюють з мовній боку одне із які включаємо в пов'язку зубів і повертає її через іншиймежзубний проміжок в переддень ротовій порожнині.

Навестибулярной боці обидва кінці дроту пов'язують між собою.

Другу лігатуру так само фіксують на зубах другогоотломка.

Потім двілигатури скручують між собою, об'єднуючи два зуба до однієї пов'язку.

Аналогічну пов'язку накладають на зуби – антагоністи.

Після перевірки вмотивованості стояння уламків обидва кінці дроту підтягують і скручують.

Необхідною умовою міцного утримання уламків є накладеннялигатури на шийку зуба, що запобігає їїсоскальзивание.

Кінцілигатури вводять у латеральнімежзубние проміжки двох які підлягають фіксації зубів в напрямі відвестибулярной поверхні до мовній.

Обидва кінцялигатури охоплюють шийку зуба з мовній сторони, і виводяться центральнамежзубной проміжок, один кінець - над петлею, що прилягає дошейкам зубів звестибулярной боку, а другий – під нею.

Кінці дроту захоплюють кровоспинним затиском скручують.

Так само способом накладають лігатуру назуби-антагонисти верхньої щелепи.

Після встановлення уламків в правильному становищілигатури, укріплені на зубах верхньої та нижньої щелепи, скручують.

Методика по Айві.

>Проволоку довжиною 10 див попередньо вигинають як шпильки, залишаючи один кінець довші іншого на 1 - 1,5 див.

На кінці шпильки формують петлю діаметром близько 0,2 мм. Обидва кінця дроту проводять ізвестибулярной боку наоральную поверхню між зубами.

Довгий кінець дроту повертають навестибулярную поверхню черезмежзубний проміжок, розташованийкзади від петлі і пропускають неї.

Короткий виводять навестибулярную поверхню черезмежзубний проміжок, розташованийкпереди від петлі, і скручують з довгою кінцем.

Надлишок дроту зрізають, загинають що залишилося кінець попередження травматизації ясна.

Таку ж пов'язку накладають на зуби другогоотломка і зуби – антагоністи.

>Отломкирепонируют, фіксують до зубах верхньої щелепи дротом, пропущеній в петлілигатурной пов'язки з кожної боці

>ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ МЕТОДИФИКСАЦИИОТЛОМКОВНИЖНЕЙ ЩЕЛЕПИ

Етапи надання допомоги:

хірургічна обробка кісткової рани (у цьому є необхідність);

вправлення закріплення уламків щелепи;

призначення дієтичного і медикаментозного лікування.

Свідчення до видалення зубів з лінії перелому:

вивих і підвивих зуба;

гангрена пульпи іпериапикальние інфекційні осередки;

зуби,вклинившиеся в щілину перелому і що перешкоджають

різко рухливі й вивихнуті зуби;

зуби, непідвладні консервативного лікування;

наявність великого ушкодження лунки зуба з дефектами

Вирізняють групи шин:

>назубние (шина спирається лише з зуби);

У 1915-1916 р.г.С. З.Тигерштедтом розроблено системушинирования з допомогоюназубних алюмінієвих дротяних шин.

Інструменти і матеріалів, необхіднихшинирования.

напилок для металу з середньої насічкою;

гумові кільця, нарізані з дренажної трубки

Правила накладення дротяних шин.

точковий контакти з кожним із зубів;

>зацепние гачки розташовуються відповіднокоронке зуба, а чи не вмежзубном проміжку;

гачків має не меншим 5-6;

відстань між гачками 10-15 мм, їх довжина 3,5-4 мм;


Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...