Транзиторні зміни картини периферичної крові Zdravnicya.ru

Головна » Підвищений холестерин » Транзиторні зміни картини периферичної крові
Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...

Транзиторні зміни картини периферичної крові

Фізіологічні зміни системи крові у стані спокою

Перші роботи, присвячені вивченню стану системи крові у спортсменів, відносяться до кінця минулого сторіччя. У цих та подальших дослідженнях розглядалися зміни периферичної крові, що виникають як під впливом гострої фізичного навантаження, так і внаслідок систематичної спортивної діяльності.

Вплив систематичної спортивного тренування на кількість лейкоцитів вивчалося багатьма авторами, причому досліджувалися не тільки їх кількісні, а й якісні зміни. У більшості досліджень, присвячених вивченню цього питання, показано, що вміст лейкоцитів під впливом систематичної спортивного тренування не змінюється. Однак є відомості і про зниження кількості лейкоцитів, яке можна розглядати як результат негативного впливу спортивного тренування. Деякі автори вважають, що така реакція характерна для малоперспективних спортсменів.

При дослідженні лейкоцитарної формули у спортсменів всі автори звертають увагу на збільшення кількості лімфоцитів. Говорячи про ознаки високого рівня функціонального стану спортсменів, А. П. Єгоров (1935) вказував, що зміни лейкоцитарної формули в спокої полягає у збільшенні кількості лімфоцитів і еозінофілоцітов. Це підтверджувалося роботами Е. Древінг і М. Чиркина (1931), Г. Мгебрішвілі і співавт. (1959), Ж. І. Карпової і співавт. (1987). Відносно решти елементів лейкоцитарної формули більшість авторів висловлюють одностайну думку про те, що їх кількість не змінюється.

Що ж до кількості еритроцитів і гемоглобіну в периферичної крові, то А. Н. Крестовников (1951), Ж. Рушниця (1959), В. І. Кузьмін (1975) та ін. відзначають його збільшення. На думку Ж. Рушниця, це відбувається внаслідок збудження еритропоезу, що викликається гипоксемией, що виникає у спортсменів при виконанні фізичних вправ, а також кисневого боргу після їх закінчення. Інше пояснення збільшення кількості еритроцитів запропоновано О. Ф. Кокая (1963), яка вважає, що воно пов'язане із зменшенням в організмі спортсмена кількості води.

Одночасно в літературі є дані про зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну в периферичної крові в порівнянні з не займаються спортом. Так, О. І. Імелік (1969) встановив зменшення кількості еритроцитів у плавців і волейболістів, яке, однак, не супроводжувалося зменшенням кількості гемоглобіну. З іншого боку, Е. Л. Кузьмін (1965), Р. Г. Науменко (1975), R. Lindemann і співавт. (1978) спостерігали у спортсменів зменшення кількості гемоглобіну без зниження кількості еритроцитів і пов'язували це з впливом великих фізичних навантажень.

Вплив спортивної спеціалізації на кількість гемоглобіну досліджено в роботах Ю. І. Циганкової (1955) і 3. 3. Шакірова (1978). Ними встановлено, що його більш низький вміст в 1 л крові відзначається у спортсменів, що тренують якість витривалості, і вони пояснюють це посиленим розпадом еритроцитів, а також недостатністю синтезу гемоглобіну. Характер рухової активності також впливає на кількість еритроцитів. Так, у спортсменів циклічних видів спорту їх більше, ніж у ациклических.

Що ж стосується ШОЕ, то, за даними більшості авторів, систематична спортивна тренування не викликає її змін. Таким чином, літературні дані свідчать про виражений вплив спортивного тренування на показники периферичної крові, а також про те, що на підставі їх змін можна судити про функціональної підготовленості спортсменів.

Наші дослідження периферичної крові дозволили встановити, що кількість еритроцитів, лейкоцитів і гемоглобіну у них таке ж, як і у не займаються спортом (табл. 16). Для лейкоцитарної формули характерно, як вказували й інші автори, наявність лимфоцитоза при зниженні деяких інших показників лейкоцитарної формули.

Однак у ряду спортсменів, що тренують, переважно, якість витривалості, нами виявлена тенденція до лейкопенії.

Транзиторні зміни картини периферичної крові

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

дії фізичних навантажень

освіти і науки України

гетьмана Петра Сагайдачного МАУП

з НДР Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і

спорту, Держкомспорту України

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного

університету імені Тараса Шевченка (Київ, пр. акад. Глушкова, 2,

біологічний факультет, ауд. 215)

університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ – 33, вул.

Цимабалюк О.В. Загальна характеристика роботи

зміни функціонування різних органів і систем організму, що виникають при

цьому, викликають велику зацікавленість дослідників в усьому світі, а

об’єм досліджень у цьому напрямку постійно зростає (Pedersen B. K. et

al., 2000; Uusitalo A. L. T., 2001; Гольберг Н. Д. и др., 2003; Опарина

гематологічних змін, що виникають в організмі при систематичних

тренуваннях, та схильність до різних захворювань (Connes P. et al.,

2004; Oztasan N. et al., 2004; Putman C. T. et al., 2003; Russell J. A.

et al., 2003; Tsuda K. et al., 2003). На жаль, більшість публікацій

описують ті чи інші зміни при дії фізичних навантажень в окремих органах

та системах, однак при цьому не враховуються загальнофізіологічні

закономірності та механізми функціонування різних систем організму

(Солодков А. С. и др., 1996).

реологічних та імунологічних параметрів периферичної крові (Pedersen B.

K. et al., 1998; Yalcin O. et al., 2000). Також відомо, що навантаження

занадто великої інтенсивності можуть призводити до стану перетренування

(Uusitalo A. L. T., 2001; Elloumi M. et al., 2005; Hawley C. J. et al.,

2003), чи виникнення “спортивної анемії” (Smith J. A. et al., 1995) у

спортсменів і надовго відсторонювати їх від спортивних змагань (Uusitalo

смертність, пов’язану з серцево-судинними захворюваннями (Villeneuve P.

J. et al., 1998). Пояснення цього ефекту більшою частиною ґрунтується на

метаболічних змінах, які впливають на фактори ризику виникнення

серцево-судинних захворювань (Viguie C. A. et al., 1993; Ma J. et al.,

2003). З іншого боку відомо, що перетренування, синдром хронічної втоми

посилюють ризик серцево-судинних захворювань (Uusitalo A. L. T., 2001).

Пов’язані з фізичними вправами випадки раптових смертей також є широко

відомим феноменом. До того ж загальновідомо, що їхня причина у більшості

випадків серцево-судинного походження (Kohl H. W. 3rd et al., 1992;

Noakes T. D., 1998). Фібриляція шлуночків серця зустрічається найбільш

часто; однак точний механізм, що призводить до фатальної анемії, до

теперішнього часу невідомий (Kohl H. W. 3rd et al., 1992). Неадекватне

кровопостачання міокарду, як результат атеросклеротичного звуження та

виникнення тромбів, до того ж викликані фізичними вправами спазми судин

розглядалися як першопричина серцевої ішемії, що призводить до

смертельних аритмій (Kohl H. W. 3rd et al., 1992; Thompson P. D. et al.,

2003). Часто було ігноровано фактор впливу на рух крові по судинах,

зокрема, на її текучість (Schmid-Schцnbein H., 1988), і ця властивість

крові може значно змінюватися під час і/або після фізичних вправ (Brun

J. F. et al., 1998; El-Sayed M. S., 1998; Senturk U. K. et al., 2005 ).

посилених фізичних вправ було виявлено погіршену деформабельність

еритроцитів (Brun J. F. et al., 1994) та їхню посилену агрегацію (Brun

J. F. et al., 1998). Механічні властивості еритроцитів є важливими

факторами, що впливають на перфузію тканин (Chien S., 1987; Cicha I. et

al., 2003). При цьому здатність до зміни форми еритроцитів є одним із

ключових факторів перфузії капілярів, у той час як агрегація еритроцитів

впливає на рух крові в більших судинах. В останній час були проведені

дослідження, які демонструють пряму залежність між морфофункціональними

параметрами, деформабельністю та агрегацією еритроцитів у процесі

оксигенації-деоксигенації (Cicha I. et al., 2003).

морфофункціональних параметрів еритроцитів при фізичних навантаженнях у

нетренованих людей та людей, що займались професійно спортом конкретного

спрямування. Вивчення цих параметрів, що впливають на процеси агрегації

еритроцитів, реологічні властивості крові і обмін газів у тканинах,

надасть можливість зрозуміти механізми руху крові, що відбувається в

дрібних та великих судинах, а також зміни, викликані систематичними

тренуваннями в організмі людини.

необхідністю досліджень механізмів фізіологічних змін у різних органах

та системах організму під впливом фізичних навантажень; по-друге,

проблемою з’ясування впливу змін морфофункціональних параметрів

еритроцитів на реологічні властивості крові за різних фізіологічних

частиною наукових програм кафедри медико-біологічних основ фізичної

культури та лабораторії біохімії, гематології та фармакології спорту

Запорізького національного університету.

характеристик еритроцитів під впливом фізичних навантажень

субмаксимальної інтенсивності у людей з різним рівнем фізичної

морфофункціональних параметрів при обстеженні функціонального стану

людей з різним ступенем фізичної підготовки.

людей із різним ступенем фізичної підготовки до та після фізичного

навантаження субмаксимальної потужності.

мінімального діаметрів еритроцитів, кількість мікроцитів, макроцитів та

еритроцитів нормального розміру, побудувати криві розподілу еритроцитів

у залежності від їх розміру (криві Прайс-Джонса) у людей з різним

ступенем фізичної підготовки до та після фізичного навантаження

гемоглобіну, еритроцитів, гематокрит, кількість ретикулоцитів та інших,

у людей з різним ступенем фізичної підготовки до та після фізичного

навантаження субмаксимальної потужності.

показники фізичної працездатності контрольної та тренованої груп людей

на підставі даних, отриманих методом велоергометрії, дослідити у цих

обстежуваних електрокардіограму за 12 стандартними відведеннями (I, II,

III, avR, avL, avF, V1, V2, V3, V4, V5, V6), інтегральну реографію,

провести аналіз варіабельності серцевого ритму до та після фізичного

навантаження субмаксимальної інтенсивності.

(морфологічні типи, площа видимої поверхні, довжина контуру,

максимальний та мінімальний діаметри еритроцитів тощо).

вивчалися за допомогою методу велоергометрії, при вивченні показників

стану серцево-судинної системи людей використовувалися методи

кардіографії, інтегральної реографії; цитологічні та морфометричні:

оцінка морфофункціональних параметрів еритроцитів, метод кількісного

аналізу зображень та інші; біохімічні методи було використано при оцінці

досліджуваних гематологічних параметрів (гемоглобін); статистичні методи

навантаження у людей з різним рівнем тренованості організму,

запропоновано і експериментально апробовано спосіб виявлення

морфологічних типів еритроцитів, який дозволяє більш точно реєструвати

морфометричні параметри еритроцитів та їхні морфологічні зміни.

Встановлено, що у тренованих людей більша кількість таких морфологічних

типів еритроцитів, як ехіноцити I та ехіноцити II до фізичного

навантаження, і що після фізичного навантаження субмаксимальної

потужності збільшується кількість ехіноцитів I та ехіноцитів II. Вперше

показано, що при фізичних навантаженнях субмаксимальної інтенсивності

розмір видимої площі еритроцитів, довжини контуру, максимального та

мінімального діаметрів еритроцитів збільшується, про що свідчить, також,

збільшена кількість макроцитів та зміни форми кривої Прайс-Джонса.

крові при дії фізичних навантажень, що має важливе значення для

дозволяє більш точно реєструвати морфометричні параметри еритроцитів та

їхні морфологічні зміни (Сорокін В. А. та інші, 2003);

лекцій та проведенні практичних занять у вищих навчальних закладах.

та теоретичного узагальнення отриманих результатів. У спільних

публікаціях автору належать експериментальні дані, їхній аналіз та

результати досліджень доповідалися та обговорювалися на

науково-практичній конференції “Молода спортивна наука Донбасу” (Донецьк

2002), 6 міжнародній конференції „Молода спортивна наука України”

(Львів, 2003) та на розширеному засіданні кафедри медико-біологічних

основ фізичної культури Запорізького національного університету (2005

експериментальні дані використовуються при викладанні лекцій та

проведенні практичних занять на кафедрі медико-біологічних основ

фізичної культури та на кафедрі фізичної реабілітації факультету

фізичного виховання Запорізького національного університету.

яких 4 статті в журналах, визнаних ВАК України, 2 патенти, 2 тез

доповідей у матеріалах вітчизняних та міжнародних конференцій.

літератури, матеріалів та методів досліджень, аналізу та обговорення

результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку

використаних літературних джерел. Робота викладена на 149 сторінках, із

них основний текст складає 120, ілюстрована 14 таблицями та 56

рисунками. Список використаної літератури включає 216 джерел, із них 199

обстежено 18 добровольців – чоловіків (контрольна група), що професійно

не займалися спортом та 65 футболістів високої кваліфікації (тренована

група). Оцінку фізичної працездатності у людей контрольної та тренованої

груп, оцінювали з використанням двоступінчастої навантажувальної проби

методом велоергометрії (велоергометр Kettler CX-1, Німеччина). Для

визначення фізичної працездатності ми використовували субмаксимальний

тест PWC170 ДЦОЛІФК у модифікації (Башкін І. М. та інші, 2002).

пальця на початку та наприкінці рекомендованого фізичного навантаження.

На отриманих зразках проводили дослідження морфофункціональних

параметрів еритроцитів та аналіз еритроцитограм. Крім того, проводили

загальний аналіз крові. Дослідження проводили з використанням мікроскопа

Leika CME (США) та з переводом зображення в цифровий сигнал (за

допомогою відеокамери Sony ExwaveHad SSC-DC58AP) і подальшого

кількісного аналізу зображень за допомогою науково-дослідницьких

комп’ютерних програм (ImageJ (PC) та NIHimage (Macintosh)). Дослідження

виконувалися за наступними методиками:

(Simmons A., 1997), підрахунок кількості еритроцитів (уніфікований метод

підрахунку в рахунковій камері Горяєва) (Меньшиков В. В. и др., 1987),

визначення гематокриту (Simmons A., 1997), визначення кількості

ретикулоцитів (Simmons A., 1997), визначення осмотичної стійкісті

еритроцитів (Simmons A., 1997).

еритроцитів здійснювали за допомогою оригінальної методики фарбування

бромфеноловим синім (Сорокін В. А. та інші, 2003).

підрахунок лейкоцитарної формули (Меньшиков В. В. и др., 1987).

Додатково оцінювали морфологію нейтрофілів після фарбування за

оригінальною методикою (Башкін І. Н. та інші, 2004).

підрахунок морфологічних типів усіх еритроцитів, що аналізували (Simmons

A., 1997; Eastham R. D. et al., 1992). На підставі підрахунку

реєстрували еритроцитограми до та після відповідного фізичного

навантаження. Використовуючи отримані дані морфологічних параметрів

еритроцитів до та після фізичного навантаження, будували

еритроцитометричні криві (криві Прайс-Джонса) за допомогою програми

OriginPro 7.5 SRO (OriginLab Corporation).

рекомендованого фізичного навантаження (не більш ніж за 30 секунд після

закінчення спроби), а також через 10 хвилин після закінчення проби з

фізичним навантаженням з використанням діагностичного автоматизованого

комплексу “Кардіо+” (м.Ніжин).

використанням програмного забезпечення, відображення та вивід на друк

електрокардіосигналу (ЕКС) за 12 стандартними відведеннями (I, II, III,

avR, avL, avF, V1, V2,V3, V4, V5, V6) у діапазоні від 0,03 до 5 мВ.

реєстрації (до навантаження 10-15-хвилинний відпочинок, не раніше ніж

через 2 години після прийому їжі). Запис ЕКГ проводили в положенні

пацієнта, коли він лежав на спині.

положенні пацієнта, натщесерце, при температурі 22-24°С. Задля запису

РЕО на певних ділянках тіла фіксували два електроди, кожний з яких був

одночасно струмовим та вимірювальним. Для зменшення опору між

електродами та шкірою розташовували двохшарові прокладки, змочені у 8%

розчині NaCl. Електроди щільно фіксували на ділянці тіла після

знежирення її спиртом. Реограму та її першу похідну записували після

регулювання реографії та калібрувального сигналу 0,1 ОМ та при затримці

дихання на спокійному вдиху. Задля клінічної оцінки реограми записували

5-8 циклів реографії.

комп’ютері з використанням програмного пакету GrafPad Prism 4.03

(GrafPad Sowtware Inc., США). Для кожного параметру, що вивчався,

перевіряли відповідність закону нормального розподілу, розраховували

значення середнього арифметичного (m), дисперсії (SD) і похибки

похибка середнього; n – об’єм вибірки. Дані тестувались на нормальне

розподілення за допомогою тесту Колмогорова-Смірнова та на достовірність

різниці варіабельностей між вибірками за допомогою F тесту. У залежності

від експериментальних установок та розподілення даних, різниці

варіабельностей між вибірками в експериментах дані тестувались за

допомогою парного та непарного параметричного t тесту, або

непараметричних тестів Вілкоксона та Ман-Уітні, також використовували

односпрямований дисперсійний аналіз з пост тестом Туркея та тест

Крускал-Уеліса з пост тестом Дунса. Значення р 0,05) (рис. 1).

людей контрольної групи після фізичного навантаження субмаксимальної

інтенсивності вірогідно не змінювались (p>0,05), хоча мали тенденцію до

збільшення. У людей тренованої групи після фізичного навантаження були

збільшені показники гемоглобіну (p 0,05) після фізичного навантаження, що свідчить про те, що зазначені

зміни були обумовлені лише метаболічними змінами плазми крові.

фізичного навантаження у людей тренованої групи.

зменшення об’єму еритроцитів завдяки віддачі води у плазму еритроцитами.

Збільшення цих параметрів після фізичного навантаження в даному випадку

обумовлено не збільшенням розмірів клітин у цілому, а зменшенням їх

об’єму і сплющенням завдяки віддачі води. Дійсно, збільшення діаметру

площі видимої поверхні та довжини контуру асоціювалось із зменшенням

сили зафарбовування клітин (гіпохромією). Це обумовлено тим, що дійсний

вміст гемоглобіну залишався таким самим, але завдяки сплющенню клітин із

втратою води гемоглобін розподілявся на більшу площу.

об’єму еритроцитів, що є наслідком гемоконцентрації. Можна припустити,

що ці зміни повинні бути залежними від ступеня метаболічних змін, від

ступеня гіпоксії тканин, викиду молочної кислоти і віддачі СО2 тканинам

у вигляді НСО3- аніонів та від процесів оксигенації-деоксигенації,

оскільки при зниженні рН та збільшенні концентрації СО2 еритроцити

вбирають в себе воду (зворотній процес), що і може бути фізіологічним

механізмом цих змін.

здатність до агрегації. Формування монетних стовпчиків еритроцитів

посилюється також завдяки збільшенню концентрації еритроцитів за умов

фізичного навантаження при гемоконцентрації. Однак агрегати еритроцитів

розпадаються в зонах із великим тиском у судинах. Що свідчить про те, що

погіршення реологічних параметрів повинно відбиватися на дрібних

навантаження субмаксимальної інтенсивності були збільшені такі

показники, як видима площа поверхні еритроцита (p 0,05), але мали тенденцію до збільшення, а також

кількість еритроцитів нормального розміру та мікроцитів (p>0,05) мали

тенденцію до зменшення.

було виявлено збільшення вказаних показників у більшості з випадків.

фізичного навантаження збільшуються, що пов’язано з гемаконцентрацією.

Інтенсивність цих змін повинна бути також пов’язана з інтенсивністю

метаболічних змін у крові під час фізичних навантажень.

навантаження субмаксимальної інтенсивності у людей контрольної групи.

навантаження у людей тренованої та контрольної груп було виявлено

відносно збільшену видиму площу (p 0,05) (табл. 10.).

груп до фізичного навантаження субмаксимальної інтенсивності.

тренованої груп до фізичного навантаження субмаксимальної інтенсивності.

тренувально-змагальної діяльності відбувається збільшення розмірів

еритроцитів. Ці зміни співпадають із збільшеною кількістю ретикулоцитів

у людей тренованої групи, а з урахуванням того факту, що ретикулоцити

мають збільшені показники MCV, зростання розмірів еритроцитів у людей

тренованої групи порівняно з контрольною пояснюється збільшенням цих

відбуваються після фізичних навантажень, виконували побудову кривих

Прайс-Джонса (рис. 2). У більшості з людей тренованої та контрольної

груп зміни характеризувались зміщенням кривих вправо після фізичного

довжини контуру еритроцитів) після фізичного навантаження у людини

(контрольна група). A – до фізичного навантаження, B – після фізичного

структури кривих переважно із зміщенням вправо, або зниженням висоти

кривої із зміщенням вправо. Зміщення кривих вліво спостерігалось лише у

6 випадках та було незначним, що говорить про те, що після фізичного

навантаження відбувається збільшення діаметра еритроцитів.

еритроцитів, оскільки відображаються не лише усереднені дані, і можна

встановити динаміку зміщення. Як, наприклад, сплющення кривої, різке

зменшення еритроцитів конкретного діаметру і таке інше.

людей. Звісно, що інтенсивність зміщення кривих повинна залежати від

ступеня метаболічних змін, гемоконцентрації.

еритроцитів нормальної форми у людей контрольної групи (96,25 ± 0,361 %

до та 73,40 ± 2,341 % після фізичного навантаження субмаксимальної


Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...